А вы внимательно смотрели "Жил-был пёс"?

Это украинская сказка Из крохотной сказки режиссер Э.Назаров с командой аниматоров, создал мультипликационый шедевр на все времена.

Сірко (на языке оригинала)
Був собі в одного чоловіка собака Сірко — тяжко старий. Узяв хазяїн та й прогнав його від себе. Никає Сірко по полю, і так йому гірко: «Скільки років я хазяїнові вірно служив, годив, добро йому робив, а тепер на старості літ він мені шматка хліба жаліє і з двору прогнав». Ходить він так, думає; коли це — приходить до нього вовк та й питає його:

— Чого ти тут ходиш? Сірко йому відповідає:

— Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, от я й ходжу тут.

Тоді вовк йому:

— А зробити так, щоб тебе хазяїн ізнову прийняв до себе? Сірко каже:

— Зроби, голубчику, я вже чимсь тобі віддячу.

Вовк каже:

— Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жати і вона дитину положить під копою, то ти. будеш близько ходити коло того поля,— щоб я знав, де те поле,— то я візьму дитину, а ти будеш віднімати від мене ту дитину, тоді наче я тебе злякаюсь, та й пущу її.

У жнива той чоловік і жінка вийшли в поле жати. Жінка поклала свою маленьку дитину під копою, а сама жне коло чоловіка. Коли це — біжить вовк житом, та за ту дитину — і несе полем. Сірко за тим вовком, доганяє його, а чоловік кричить:

— Гиджга, Сірко!

Сірко якось догнав того вовка, відняв дитину, приніс до того чоловіка та й віддав йому. Тоді той чоловік вийняв з торби хліб і кусок сала та й каже:

— На, Сірко, їж — за те, то не дав вовкові дитини з’їсти!

Ото ввечері ідуть з поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже:

— Жінко, вари лишень гречані галушки та добре їх салом затовчи!

Тільки вони зварилися, він садовить Сірка за стіл, сів сам коло нього та й каже:

— А сип, жінко, галушки, та будем вечеряти.

Жінка й насипала. Він Сіркові набрав у полумисок: так уже йому годить, щоб він часом гарячим не попікся!

Ото Сірко й думає: «Треба ж мені віддячити вовкові, що він мені таку вигоду зробив».

А той чоловік, діждавшись М’ясниць, віддає свою старшу дочку заміж. Сірко пішов у поле, знайшов там вовка та й каже йому:

— Прийди в неділю, ввечері, до нашого городу, а я тебе введу в хату та віддячу тоді за те. що ти мені добро зробив.

Ото діждав вовк неділі, прийшов на те місце, куди йому Сірко казав. А в той самий день у того чоловіка було весілля.

Сірко вийшов до вовка, увів у хату і посадовив його під столом. Потім Сірко взяв на столі горілки, м’яса доволі і поніс під стіл. Люди хотіли того собаку бити, а чоловік каже:

— Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я й йому добро буду робити, поки його й віку.

Сірко бере, що лучче на столі, та подає вовкові, нагодував і упоїв його так, що вовк не витерпів та й каже:

— Буду співати! Сірко каже:

— Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи. Вовк як випив ту пляшку горілки та й каже:

— Отепер уже буду співати!

—- Не співай, бо обидва пропадемо — і я й ти.

— Ой, не видержу — співатиму!

Та як завиє під столом!

Люди посхоплювалися,— туди-сюди, деякі хотіли бити вовка. А Сірко й ліг на вовка, наче хоче задушити його. Хазяїн і каже:

— Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб’єте! Він і сам йому раду дасть,— ось не займайте!

Ото Сірко вивів вовка аж на поле та й каже:

— Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й попрощались.

ПЕРЕВОД:
Жил у одного человека пёс Серко, старый-престарый. Взял человек, да и прогнал его со двора. Бродит Серко по полю, и так ему горько! «Сколько лет хозяину служил, добро его стерёг, а теперь на старости лет он для меня кусок хлеба жалеет и со двора прогнал». Бродит он так, думает… Смотрит — волк идёт. Поравнялся с ним — спрашивает:
— Чего ты тут бродишь?
Серко ему отвечает:
— Да прогнал меня хозяин, вот и брожу.
А волк говорит:
— Сделать так, чтобы хозяин опять взял тебя к себе?
Серко обрадовался:
— Сделай, голубчик! Я уж тебя отблагодарю.
Волк говорит:
— Ну, слушай. Как только твои хозяева выйдут жать и хозяйка положит ребёночка под кустом, ты ходи близко от того места, чтобы я знал, где оно. Я схвачу ребёнка, а ты будешь отнимать его у меня. Тогда я будто бы испугаюсь и брошу ребёнка.
Вот вышли хозяева в поле жать. Хозяйка положила ребёночка под куст, а сама жнёт — ничего не чует. Откуда ни возьмись — волк. Схватил он ребёнка и тащит полем.
Серко бежит за волком, догоняет его, а хозяин кричит не своим голосом:
— Эге-гей, Серко!
Серко догнал волка, отнял ребёнка, принёс его и положил перед хозяином.
Тогда хозяин вынул из мешка хлеб и кусок сала и говорит:
— Ешь, Серко! Это тебе за то, что ты моё дитё спас!
Вот вечером идут с поля, берут и Серко. Пришли домой, хозяин говорит:
— Вари, жена, побольше галушек да сала не жалей!
Ну, галушки сварились. Хозяин сажает Серко за стол, сам садится рядом, говорит:
— Накладывай, жена, галушек, будем ужинать.
Подала хозяйка галушки на стол, хозяин наложил в миску целую груду, на галушки дует — боится, не обжёгся бы Серко.
Вот Серко и думает: «За такое дело надо мне волка отблагодарить, во что бы то ни стало».
А случилось так, что хозяин надумал дочку свою старшую замуж выдавать. Серко пошёл в поле, нашёл там волка и говорит ему:
— Приходи в воскресенье вечером к нашему огороду. Я проведу тебя в хату и отплачу тебе добром за добро.
Дождался волк воскресенья, пришёл на то место, куда приказал Серко. А в тот самый день как раз играли свадьбу. Серко ввёл в хату волка и спрятал под стол. Потом взял стола изрядный кусок мяса и притащил волку. Гости хотели пса избить, а хозяин заступился:
— Не бейте Серко! Он мне добро сделал, и я буду ему платить добром до самой его смерти.
Ну, Серко берёт со стола самые жирные куски да носит волку. Накормил и напоил волка так, что тот развеселился и говорит:
— Я петь хочу!
Серко испугался.
— Не пой, — говорит, — плохо тебе будет, лучше молчи, сделай милость!
Волк не послушался да как завыл под столом!.. Гости повскакали с мест — туда-сюда, под стол, а там волк. Иные со страху убежали, а иные хотели волка бить. А Серко лёг на волка, будто хочет его задушить.
Хозяин и говорит:
— Не бейте волка, а то и Серко убьёте! Он сам ему жару задаст — не трогайте!
Вывел Серко волка в поле и говорит:
— Ты мне добро сделал, а я тебе!
Да и попрощались

Так-то это понятие было ещё до рождения тебя, и даже твоих родителей...
«Пасхалка» происходит от английского словосочетания Easter Egg («пасхальное яйцо»). В британской традиции празднования Пасхи есть игра под названием «Охота за пасхальным яйцом» (Easter Egg Hunt), когда взрослые прячут в доме и вокруг него разноцветные яйца, а дети пытаются их найти с помощью подсказок.